Вже майже засинати пізно,
Вітер б`ється в вікна грізно.
Не дасть поспати і хвилини,
Ще й в голові сидять билини.
Вітер б`є - у серці віддається,
А кров із нього вже не ллється.
Це спогади блукають в тілі
І вени, наче молоко, всі білі.
Згадати є що, ще б забути,
Не знати, стерти, якось бути,
Не вміти усміхатись, не любити.
Кам`яному серцю нічого робити.
