Верби, верби
Мої бабулі,
Ви при зустрічі
Не мовчіть.
Розкажіть:
Скільки вам зозулі
У гаю
Накували літ.
Як вітри,
Залицяльники босі,
На побачення
Мчали з левад,
І до ранку
Вам пестили коси,
Цілували,
Немов дівчат.
Милі, любі
Я знати мушу
Все, що бачили ви,-
Не мовчіть.
Якщо біль є
У ваших душах,
Ви жалями
В мені кричіть.
Зрозумію
Я ваші болі,
До краплини
Сприйму той жаль...
Верби, верби,
Мої ви зорі,
Кучерява моя печаль.
Верби, верби
Мої старенькі,
Вірю: буде в нас
Зустрічі день.
Ви тоді,
Як в дитинстві
ненька
Наспівайте
Мені пісень.
Та коли
В час лихий
скрижаніє
Знов підступно
Розлука - лід.
Ви, як мати
Одна лиш уміє,
Довго, довго
Дивіться услід.
