Зараз неначе двадцяте століття
І на людей чекає лихоліття.
Зараз неначе 1939 рік,
Який забрав мільйони душ навік.
Проти одного повстали всі,
Повстала вся наша Україна,
Яка для нає єдина,
Але вже не є вільна і не є щаслива.
Людей вбивають ні за що,
За те, що свою Батьківщину берегли напевно,
За те, що люди волі чекали,
Яку досить короткий час мали.
Страшно на вулицю вийти,
Бо не знайєш,чи звідти повернешся,
Страшно навіть голову до неба підняти,
Бо може і скоро там опинишся.
Вийдеш на вулицю,а там кулі літають
Діти кричать-Чому нас не спасають?
Чому наш народ все більше гноблять?
І людей у сиру землю ложать.
Вийдеш на вулию,а там душі плачуть
Душа зигиблих людей.
Вони померли за волю України
І за своїх дітей.
Вони пішли на майдан боротись,
Боротись до кінця!
Щоб більше не було такого свинського гноблення
До закінчення нашого житття!
Щоб не було більше такої влади,
Яка думає лише про своє багатство,
Якій наплювати на наших людей,
Які положили свої голови
Для щасливого майбуття соїх дітей!
