Прийшла весна лиш на чотири дні.
На більше було годі сподіватись.
Знову прийшли в чудові ці краї
Зима і холод, що не хочуть зупинятись
Не знають, що пройшли уже ті дні,
Що треба в білу ковдру землю покривати.
І не відчула зима радість дітвори,
Що санками із гірки хочуть мчати.
І не почує більше докору людей,
Які за заметілі будуть дорікати.
І не ліпитимуть більш діти сніговик.
І від морозу вже не будуть танцювати.
Зима ж з сніговиками розмовляла.
В дуеті з вітром співала пісень.
В діда мороза часто гостювала…
І стало це їй спогадом лишень.
Саме тому зима йти не хотіла.
Боліло дуже це все залишати…
Прийдеться знову дев’ять місяців сидіти,
І усі спогади свої перебирати.
Тому прошу я вас, зимі не дорікайте.
Не знаючи причини - нікого не судіть.
Тепло чекайте – воно скоро прийде.
А весну у своїй душі творіть.
