Ти пташка, що пурха́є у хмарах,
Й пісню співає про волю святу.
Леле моя, мені тебе мало.
Бо я ж тебе все ніяк не зловлю.
Щебечеш, смієшся, ховаєш очиці,
Які налилися лакиттю небес.
Прийдеш. Станеш поряд, щоби помолитись
Не прериваючи молитви процес
Моя мила пташко ! Залишся зі мною !
Я викую клітку тобі золоту.
І буду поїть молодою водою,
Даватиму хліба й проскорку святу.
Ти - волелюбна. Не хмур свої брови.
Давай свою згоду й фату одягни.
Будеш ти жити в достатку й любові,
Коли ми заключим союз наш святий.
Маленька моя, не хочеш ти в клітку.
Не хочеш в неволю, бо любиш свій край.
Але я прошу - хоч іноді, влітку
До мене, маленька моя, прилітай!
