Жовтіють постери.
Вибори й забори.
Ти кажеш: «Не чіпляйся за слова»
А це слова вчепились у підбори,
Слова – стерв’ятники,
а я - мов нежива.
Сніданок скінчено,
і страву охололу
В смітник.
Тепер серед бетонних скель
Між банерів, у місті протоколу
Шукай біль підходящу –
скупу Лель.
Я а себе –
шматками на тарілці…
Та подавився,
пересит душі.
Віддай назад –
по органу, по жилці!
Віддай задаром –
ми ж не торгаші!
