День схвильовано погаснув
Як гаснуть наші молитви
Такою вірою він пахнув
Що мимоволі бачиш сни
І скаче в натяках пейзажних
Чи то любов що і не була
Надія слів моїх прощальних
Яких на тоді не збагнула
Їй в уяві хотілось по іншому
А зі мною помилка ще раз
Свою муку на серці осівшу
Так нервово втирала в руках
Одні губи лише не тремтіли
Брались рівно сказати забудь
Легковажно ми запалили
Не в тобі вся причина і суть
Її нарис здавався болючим
Як холодна весняна пора
І теперь коли очі заплющу
Бачу тільки уривком із сна
Що усе могло бути по другому
І не гасли б мої молитви
Пригорнувши тоді її руку
Я не дав би любимій пійти
