Не цілую іншу, хоч вона чекає,
Закохалась в мене, каже про любов,
Чимось є цікава, радість в ній лиш сяє,
Але я свій вибір ще не обійшов.
Щось мене тримає, я ще не готовий
Покохати ніжно, щиро, як колись,
Відчуває серцем я доволі кволий,
Адже там осколки літа збереглись.
Їх я витягаю, раню свою душу,
А вона сумує втративши любов,
Ці важкі страждання вирвати я мушу,
Поки я гостюю, ще не захолов.
А вона чекає, каже:"Та змирися,
Їй ти не потрібний, якщо геть пішла!
Не сумуй, коханий, навіть не журися"...
Словом притулила, але вмить пішла.
Чи її догнати та поцілувати?
Щось мені не сила, досі ще болить,
Більше ж я не можу пристрасно кохати,
Мій Амур сумує, стрілонька горить.
Мила, ти прекрасна, вмієш звеселити,
І сім'ї вже хочеш, час такий прийшов,
Але чи я зможу так тебе любити,
Як кохав уперше, я ж це вже пройшов?
Знаю, це безглуздо дівчину тримати
Поки та бажає вчинків замість слів,
Ні мабуть не зможу так тебе кохати,
Вийшло все раптово,так як не хотів.
2.12.2013
ID:
497148
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.05.2014 10:55:49
© дата внесення змiн: 06.05.2014 10:55:49
автор: Назарій Андрійчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
