Темно, шумно, світять зорі,
Я гублюсь в людському морі,
Розчиняюсь в русі вулиць
І зникаю серед мрій.
Телефон не замовкає. Ти шепочеш
І питаєш: де я є, як я приїду
І коли тебе знайду.
Ти чекав уже так довго,
І терпів і жив безмовно,
А тепер і дві хвилини почекати
То дарма. Ти готовий прилетіти,
Обійняти, обігріти
І цілуючи сказати:
«Я вже тут - ти не сама».
Я за все це вдячна Богу,
Я не бачу і дорогу,
Бо твої грайливі очі
Засліпили мене знов.
Я реальність не сприймаю,
Я в повітрі десь витаю.
Мені знову лиш сімнадцять,
Бо в життя прийшла любов.
