Я стараюсь зрозуміти
Сум твій ранній в оченят
І чому вони як квіти
Вже росинкою дзвенят
Знаю що не моє діло
Що прокляв я все святе
Просто в серці заболіло
Щось так схоже на твоє
Може навіть схожі муки
Стелять шлях у ті часи
Де тимав я ніжні руки
І до сліз просив не йти
Гірко було нам і важко
Мабуть гірше їй самій
Лебединим літом пахло
Мить хоча б молив постій
Та розлука і сьогодні
Битись серцю не дає
А твої квіткові очі
Щось нагадують моє
По теперішньому полю
Туман сизий пропаду
І не буду клясти долю
Що нема в ній талану
І одне теперь болото
Груди терплять від грози
І коли приходить літо
Я живу ще восени
Всі надії щоб потрібним
Щоб по справжньому летять
Мої очі димом тлілим
А не росами дзвенять