Комаха прагне світла, життя у нім вбачає,
Крізь пастки йде до нього, не знаючи чому,
А світло те пекуче та часто убиває,
Комаха те не знає, долає все ж пітьму.
Щоб мить оту відчути, дістатись до світила,
Померти героїчно, не в дзьобочку птахів,
Чому таке стремління? Чому незрима сила
Штовхає йти жертовно? Усе ж не зрозумів...
Але, мабуть, вартує змагатися за волю,
Яскраво мить прожити, долаючи печаль,
І прагнути до світла свою хилити долю,
Воно ж є особливе, як сонце...
вітер...
Рай...
5.7.2014 Здунська Воля (Польща)
