Ім'ям впала на дно підселивши у серце ломку,залишивши залежність!
Кохання ж звернуло вбік...
Однобічно украла любов-незнайомку й від'єднавшись інертністю
Радість зігнала з щік.
І на дні поселившись всміхалась своїм здобутку,по-дитячому тішилась!
Серце ж стиснув твій нік!
Ангел в сльозах сховавсь в продірявлену вщент коробку,
В ту серцеву коробку,що мав я по лівий бік...
Опустившись на дно ангел тихо читав молитву,
Затуливуши долонями діри моливсь,не втік...
Поміж нами минуло німих пів року.
А я й досі ношусь лиш з тобою по лівий бік!
Нема спраги в пустих “люблю”,що промовиш з фальшю,
Хоч й в обтяженім серці штрих код із твоїм ім'ям!
Ми не зможем зізнатись,що дико пасуєм щастю!
І за слабкість оцю вдвох поплатимось сум'яттям...
Не вибачайтеся,бо вибачаєтесь ви,Сергію,а незручно чомусь мені 
Більше-менше,то всьо таке...Дякую вам,Сергію 
Сумно, Христинко... Але так красиво... 
