НА ХВИЛІ ПАРОДІЇ
Є у нас на Україні талановита поетеса Антоніна Цвид. Разом з колегою по перу Тетяною Чайкою вона започаткувала новий напрямок української поезії - Філософсько-сексуальної лірики.
Вірші поетес досить відверті, А поет, вважається , відбувся тоді, коли на його твори починають писати пародії. За кордоном пані Антоніна видала кілька збірок, а в Україні з цим туго.
Мене милий ніколи не просить
Антоніна Цвид.
Мене милий ніколи не просить,
Як в Інтимі буває зі мною,
А на руку намотує косу
Та об двері мене головою
І лежу я тоді І не дишу,
І не рушу руками й ногами,
А він ніжно колише, колише
І гризе моє тіло зубами,
Випускає свого голубочка,
Він летить до мойого гніздечка
Мамо рідна на лоб лізуть очі,
Як в гніздечко кладуться яєчка;
Я кричу тоді, плачу, регочу,
А буває свідомість втрачаю
І шепочу: - Я хочу, ще хочу і
Голубочок гніздо покидає...
Як люблю я солодкі ці муки!
Рай, блаженство, коханий з тобою!
Намотай мою косу на руку
Та ще трахни об стіл головою!
ГОСПОДИ, ЗАБРАВ СИЛУ – ЗАБЕРИ І ДУМКИ!
Молодичка є красива!
- Шамкотів один дідусь.
А хороша, дай Бог силу –
ТІЛЬКИ смеркне - і пройдусь.
Ось купив уже півлітра
Мінеральної води,
Та боюсь, що проти вітру
Не доплентаю туди...
Свого часу ці усмішки друкувались в пресі, виконувались зі сцени, так що, шановні! артисті, не соромтесь І ви їх використовувати у своїх виступах. Успіх у глядачі, чи слухачів гарантовано.
З повагою,
Володимир Новосільський
