Любов-це вічне філософське слово,
що надихало всіх часів митців,
не все так просто- водночас зрозуміло
це почуття, воно не потребує слів.
Немов отрута проникає в тіло
повільно діє не залишаючи надій,
неначе кволу душу полонило
шалена біль мов від укусів змій.
І жар, і холод -тіло непідвладне,
і тремор ніг, і несміливий тон,
неначе рай, ти забуваєш про минуле,
життя із чистого листа, немов чудовий сон.
Твої слова, як хвилі ненаситні,
під силою їх можна потонуть,
ти кинь той круг в обійми ті нестримні
та подихом своїм надай потуги плить.
І очі ті, немов краплини ніжні,
зливаються в могутній океан
і силою своєю тягнуть у безодні вічні,
я там залишу серце пошматоване від ран.
Немов би чарівник, зробила неможливе,
відчув я смак життя, повірив у любов,
усе що є у тобі, просто неймовірне,
і погляд твій, неначе яд, що потрапляє прямо в кров.
