Як вселюсь на небеса,
Вкладусь під землею,-
Відновилась, щоб краса,-
Втілюсь у лілею…
Проросту між квіт та трав,
Заведу сусідок
Хвилями, де грає став
З парами лебідок…
Милуватимусь життям,
Де не грім та злива,
Не остигле небуття,
А оте щасливе
Ясне сонце угорі,
Що щодня без слави
У досвітній ще порі
Зігріває трави…
З шепотінням не гучним,
Що купають роси…
Милуватимусь всім тим,
Що впліталось в коси…
Кожним подихом, як слід
Гарної природи,
Що несе життєвий пліт
Хвилями на води…
Буду з квітки, як дитя
Пізнавати знову
Пройдене усе буття
Довіку чудове…
Бо з ім’ям дочірній світ
Зв’язаний недарма,-
Він несе лілейний цвіт,-
Мабуть, така карма…
17.10.2014р.
