Смутком, смутком осіннім,
Плаче, моя душа...
Цим почуттям інтимним,
Словом, пише вірша...
Тихим, шелестом вітру,
Здіймається вже крик...
Нестиму їх світу,
Цей життя чорновик...
Опало, жовте листя,
В душі лиш листопад...
Іду по лезу вістря,
Шляхом у тихий сад...
Блукає дощ у серці
І стелиться туман...
Та десь на самій денці,
Вже криється обман...
Вкрива, туман осінній,
Та пишуться вірші...
У них моє спасіння,
Як падають дощі...
