Коли за темний небокрай
Скотився полум`яний диск,
Коли зайшла вже тінь у гай
І не луна пташиний свист,
Тебе за руку я тримаю,
Й забувши про усе на світі,
Я зупинитись час благаю.
Розлука? Знов? Не зможу пережити.
Мене тримають твої очі,
Такі глибокі і прозорі...
Такі ясні, що ніби серед ночі
У них, як в морі, бачу зорі.
Твої вуста мене тримають.
Неначе східна ніч, як шовк,
Шепотом мій слух ласкають,
Здається так, що світ замовк.
Та ще ніхто не зміг спинити час.
І от, коли на землю впав нічний покров,
Він так жорстоко розлучає нас,
Щоб завтра ми зустрілись знов...
