Цілувала я вперше, не жагуче, не пекельно
Не знала, що далі буде
Виявилося, що все смертельно
Він же цього ніколи не забуде
Ніколи не хотіла, щоб люди судили
За свої гріхи картали
В оману мене ввод́или
І до тями не повертали
Цілувала я, й було найгірше
Тепер же лишилась писати в́ірші
Все життя промовляючи:
"Не цілуй, коли не любиш"
Я ж знала, що мене ти згубиш
Ці спомини сумні, навіщо ви мені?
Сита вами по саму горлянку
Цілувала я, згубили мене
Згубили панянку, згубили панянку
