Осінь ввірвалася в моє життя.
Листям пожовклим,небом похмурим.
Ранком холодним, дивним моїм новим "я".
Що віднедавна, в серці моєму бунтує.
Звідки воно? Де його взяла скажіть?
Де підібрала ту ніжність,що так захопила.
І понесла десь далеко, на край Землі.
І додала , дуже потрібної сили.
Де ж воно було всі оці довгі роки?
Коли я була, зла і нестерпна,й не мила.
Може собі спало спокійно в душі?
Чи вишивало у мене на спині крила.
Ох вже ця осінь, ти віднайшла мене.
Справжню й до сліз меланхолійну людину.
Видно й сама я не знала своїх власних меж.
Знала себе лише,та тільки на половину.
