Скажи, мені - ні пуха, ні пера,
І я, тебе, відправлю к чорту...
Течуть мої вірші із джерела,
Лягають в осені кагорту...
І гроші, знову не прийшли,
Мені, як і тобі, теж напевно...
Не знаю, що робить, знайшли,
Ми цей марний, спокій, недаремно. ..
І все життя, один обман,
Та настане, якось час, відплати...
Це, я, звідав, дізнався сам,
Під час, до раю, квитка, оплати...
Життя, знов, нагадує фарс,
Коли, всі люди, мов божевільні...
Та прошу, благаю знов, Вас,
Зупиніть, ці дні, лише, безсильні...
Пробачте, Ви, з розуму, зійшли,
Нагадати, я, Вам, не посмію...
Та, що, Ви, в мені, в мені, знайшли?
Забути, це назавжди, волію....
І втягне, знову, у нову гру,
Вже мене, моя нова, Причинна...
Ніяк не можу і не збагну,
Про, що цей вірш, скажи, людина? ..
ID:
536549
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 13.11.2014 00:07:12
© дата внесення змiн: 13.11.2014 00:07:12
автор: Валерій Кець
Вкажіть причину вашої скарги
|
