…як тебе згадаю –
туманом
на ріллю опадаю,
гублю́ життєсилу,
при-сутність міняю…
згортаю крила
і – грудкою до землі
наче побитий зненацька морозом
ключ лелек-журавлів…
мертвою грудкою до землі –
тільки згадаю тебе випадково,
оково…
страшно?..
спершу хіба
страша́ть отакі перепа́ди,
бо, здавалось би – назавжди…
а згодом бачиш,
що і ро́си, й тумани –
так-но окремі ста́ни
єдино-води:
чи веселим дощем танцюй,
чи нависни брезентом-хмарою –
все одно станеш парою…
стану па́рою! полечу в Небеса:
Любов, Істина, Свобода, Воля, Краса…
захочу – і знову туманом
невловимо-ліловим стану:
довкруж місяця – ореолом прозорим,
срібним інеєм – пилом зоряним
…а напровесні
із гілок ростану,
просочу́ся між землю і корені –
джерелом незамуленим стану:
буду з дна лісової криниці
серцем цілющим бити –
людей од спраги ціли́ти…
Бога любити
…на Благовіщення Богородиці
у криниці
зірка вро́диться…
…то отак я оце і люблю́ тебе:
од краєчків волосся і до підошов,
а найбільше за те,
що пішов –
на подолі шовко́вого неба
залишився од тебе
рубець-шов
22.11.2914
…то отак я оце і люблю́ тебе:
од краєчків волосся і до підошов,
а найбільше за те,
що пішов...- Кажуть, що не робиться, то на краще... Чуттєвий, глибинний, насичений яскравими образами твір! Ми самі диригенти свого внутрішнього стану, самі задаємо тон звучання власних думок, тому все в наших руках: бути вільним чи скованим...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Наталю... і роси, й тумани - так-но окремі стани єдино-води...
Ніяк не допетраю таємниці Вашого стилю.Яка тут ритмічна основа?Мабуть, є якісь правила,чи секрети.
А писати гладенько якимось класичним стилем вже,можна сказати,нудно і нецікаво.
Здається,що пишетеся Вам легко,без особливих творчих мук.Знаю, що помиляюсь,але таке враження...
Як завжди свіжі несподівані образи:"...чи веселим дощем танцюй,чи нависни брезентом-хмарою - врешті решт,всеодно станеш парою...)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...у Окуджави був рядочок такий - "каждый пишет - как он слышит..." так я якось чую, виходить... пробувала пояснити я собі цей ритм свій - є там у мене на сторінці "МІЙ СТИЛЬ" називається - ото і все, власне... він - не продуманий і не видуманий, він сам собою, тому і сказати про нього щось конкретне складно... просто він такий - як сам хоче, я не заважаю...
дякую Вам, пане Михайле...
Кажуть, що не робиться, то на краще... Чуттєвий, глибинний, насичений яскравими образами твір! 
Ми самі диригенти свого внутрішнього стану, самі задаємо тон звучання власних думок, тому все в наших руках: бути вільним чи скованим... 
так я якось чую, виходить... пробувала пояснити я собі цей ритм свій - є там у мене на сторінці "МІЙ СТИЛЬ" називається - ото і все, власне... він - не продуманий і не видуманий, він сам собою, тому і сказати про нього щось конкретне складно... просто він такий - як сам хоче, я не заважаю... 
