Зливаючись у райдужному сяйві, з неба падали
зоряні краплі, висвітлюючи навколо себе глибоке
темно-синє світобудову. А далеко внизу, між
дбайливо посаджених кущів смородини,
зеленій траві безглуздо бігав юний гном з
задертою догори головою, тримаючи у витягнутих руках
оранжевий ковпак.
***
Гомін, шум, суперечки - все ця весела метушня
не стихала на обійсті і в хаті в Арту, юного
гнома, до самої-самої пізньої ночі,коли вона вже
стала потягатись і дрімати в світлі жовтої
лампи-місяця.
Кожен з гостей, відвідав будиночок Арту,
вдосталь пригощався на свій смак світлим пряним
елем, терпким ягідним чаєм, поглинаючи при цьому не
один чорничний або сирний кекс. Юний гном не
втомлювався, з удаваною діловитістю турботливого
господаря, пригощати гостей і просто гуляють
перехожих, заглянувших довідатися: "А чого
дають?".
Для особливих гостей, тих, хто бажав
"повторити" частування, Артом і
чарівником Рагоном був приготований за
особливим родинним рецептом пречудовий,
пахне корицею, апельсиновий глінтвейн.
Гості приходили і йшли і поверталися
знову, і кожному з них Арт незмінно дарував
маленьку світиться зірочку з тих, що були
дбайливо їм зібрані в рожевий ковпак в теплу
пору літнього зорепаду, і дбайливо збережені
"особливий випадок" у картонній коробці
від ялинкових прикрас. А "особливий
випадок настав у справжнє свято.
Зірочки нетерпляче очікували "подарункового
моменту", то і справа випадаючи з коробки.
Коли зірочки потрапляли у теплі руки
щасливого володаря такого чарівного
подарунка, вони починали яскраво пульсувати і ніжно
стосувалися світлом свого нового господаря, обіцяючи
принести в хату щастя й удачу.
Останні гості залишали затишний будинок юного
гнома з початком світанку пори, несучи з
собою різнокольорові зірочки. В картонній
коробці залишилися останні три сяючі краплі,
вони тривожно подорожували по порожньому
"вдома" тривожно очікуючи: випадково не
забули про них у тій метушні, що стрясала
простір сміхом і жартами все останнім часом.
Юний гном і його друзі - ельф Платіс і
чарівник Рагон - сиділи у жаркого каміна.
Рагон, звичаєм, курив довгу трубку, юний
гном і ельф допивали чергову порцію яжевичного
чаю. Першим закінчив Арт. Платіс притягнув
коробку і втупився на метушаться різнокольорові
вогники всередині. Юний гном відібрав у коробку
ельфа, дістав зелену зірочку і, що важливо
подивившись на Платиса, прорік:
- Ось,мої друзі, я хочу подарувати вам, то
тобто кожному, яскраву зірочку. Так сказати,
кожному персональне щастя.- Він простягнув
зелену світиться крапельку ельфу. - Тримай, це
тобі. Будь щасливий.
Платіс взяв зірочку і подивився на Арту
- Це мені? Але раптом вона потрібна комусь більше,
ніж мені? Мені - щастя? - Ельф часто заморгав
своїми довгими світлими віями.
- Ну, тобі, мій дорогий ельф, це на щастя,
- промовив Арт, розчулений почуттями одного.
Потім він дістав синю зірочку і простягнув її
Рагону
- Будь щасливий і ти.
Рагон залишив трубку, злегка кивнув і розкрив
долоню. У той же момент синя зірочка, легко
покинувши руки Арту, затишно вмістилася в долоні
чарівника, освітивши його обличчя м'яким світлом.
Рагон посміхнувся.
У коробці залишилася сама маленька малинова
зірочка. Не чекаючи, поки її знайдуть, вона
піднялася і, подлетев до юного гномові, закрутилася
на його головою.
- От і в мене щастя є, - мрійливо
зітхнув Арт.
І всі подивилися на райдужне хмара,
засиявшее навколо юного гнома. Райдужне хмара
іскрилося і переливалося, друзі зачудовано
дивилися на це маленьке диво. Ельф сунув свою
зірочку у внутрішню кишеню куртки - ближче до
серця - і звідти вона світила зеленим
пульсуючим цяткою.
Чарівник злегка покашляв, що означало, що
йому необхідно приділити увагу.
- Друзі мої, - сказав Рагон, - подивіться
як дивно стали світитися наші зірочки.
Він витягнув вперед розкриту долоню, на
якої сяяла слабким світлом крапелька синя, але
раптом кілька яскравих неонових променів ринуло
вгору.Зірочки Арту і Платиса запульсировали з
тією ж частотою, викидаючи по кілька пучків
світла вгору, ніби їх кликало далеке небо.
- А, адже вони хочуть повернутися! - вигукнув
юний гном.
- До себе. Додому повернутися, - додав ельф,
діставши свою зірочку і намагаючись кінчиками
пальців схопити неоновий промінчик.
- Ходімо, - коротко кинув Рагон, і друзі
поспішили вийти на вулицю у двір засніженого
палісадника, де іскрився і переливався сніг
жовтому світлі лампи-місяця.
Вони виявилися не одні. По всьому Хаб-то Сапину
там, то тут спалахували різноколірні вогники,
спрямовуючи промені у високе небо.
Рагон підняв долоню вгору і тихо сказав:
- Я відпускаю тебе, щастя тобі. Лети.
- І тобі щастя, - почулося у відповідь. -
Тепер я твоя зірка, ти можеш загадати будь-яке
бажання.
- Саме, саме? - вигукнув Платіс.
- Саме, саме, - продовжила зірочка, - і
пам'ятай, що в день літнього зорепаду воно
обов'язково здійснитися.
Синя зірочка повільно піднялася з долоні
чарівника і кинулася до світанкової неба. І
тут же вгору кинулися інші різнокольорові
вогники, так дбайливо зібрані юним гномом,
іскристі вогники-зірочки. І над Хаб-Сапином
розквітло чудове різнобарвне сяйво,
піднімаючись все вище і вище...
- Не забудь, - крикнув Платіс, - саме-саме.
- Давай, лети, - говорив юний гном своєї
зірочці. - Відстанеш. Відлітай
- Я повернуся, я обов'язково повернуся. -
Відповіла, трохи всхлипнув, малинова крапелька.
- Я повернуся..
- Але чому?
- Тому,- зірочка помовчала,- тому що я
люблю тебе. Вона зробила останній круг, злегка
торкнулася щоки Арту і поспішила наздоганяти
зникаючі вогники.
Через мить на світанковому небі засяяли
тисячі яскравих зірок.
- А ось моя! - вигукнув Платіс. Він відчайдушно
замахав рукою.
Рагон обійняв друзів.
- Йдемо пити чай. У нас залишилися ще твої
чудові сирні кекси, Арт?
Юний гном дивився на небо
- Тому що люблю, - прошепотів він, - а, так,
залишилися... люблю, - знову замріяно
промовив Арт.
- Йдемо, йдемо, - Рагон злегка підштовхнув
друзів до будинку. - Чудеса тільки починаються.
ID:
547690
Рубрика: Проза
дата надходження: 31.12.2014 02:39:31
© дата внесення змiн: 25.01.2015 13:21:23
автор: Алексей Яценко
Вкажіть причину вашої скарги
|
