Для тебе панацея - поїхати на море влітку,
Для мене панацея – вилізти з цієї клітки.
Свідки бачили, як того тіпа закерячили,
Ну а феміда правосуддя зробила незрячими їх.
Всіх нас хочуть перебити, як непотріб,
Все почалось з малого – з небесної сотні,
Кренделя жирують у руля, а ти не маєш ні рубля,
Що це ти мені отам налляв? Я ж не п’ю, Колян…
Світло приходить разом із правдою,
Може вже скоро помре наше завтра, ми
Будемо падати, вільно літаючи,
Я так хотів тобі зарадити, та не знаю чим.
Небо із сумом дивилось на автомат,
На те, як прицільно у брата стріляє брат,
Ще два роки тому не співав би про це я,
Вилізти із клітки – для мене панацея.
Ми наче в клітці всі, наче вилізти не можем,
Далі бідкаємось, пахаєм на заможних…
В мене бітка є, лось, я мізки винесу тобі,
Що там у вас стряслось? Ммм, знов ховають у труні…
Ми звикли до цього, ми звикли вже до всього лихого,
Ми не здивуємось, якщо за рогом відкриють по нас вогонь, ми власники шматочка ласого, на якого
зазіхає мразь кругом. Рашисти типу та інше бидло…
Світло приходить разом із правдою,
Може вже скоро помре наше завтра, ми
Будемо падати, вільно літаючи,
Я так хотів тобі зарадити, та не знаю чим.
Небо із сумом дивилось на автомат,
На те, як прицільно у брата стріляє брат,
Ще два роки тому не співав би про це я,
Вилізти із клітки – для мене панацея.
ID:
548822
Рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата надходження: 04.01.2015 20:42:19
© дата внесення змiн: 04.01.2015 20:46:45
автор: I-ney
Вкажіть причину вашої скарги
|
