Океан, не має спогадів,
Лише небо, пам’ятає все…
І не потребує доводів,
Йде сніг… Знов час, в подорож несе…
Океан, не має вибору,
Знову, повертає до Землі…
Небо несе, то вниз, то вгору,
Та лише, весь час, вони – самі…
Лиш Океан, не знає щастя,
Згубилось Небо, десь у горі…
А Земля, цілує зап’ястя,
Линуть спогади мов кораблі…
Лиш Океан, кохає Небо –
Холодом, байдужий до, Землі…
Та виходу нема чи треба? –
Йому, щастя шукати, в пітьмі?..
