І знову ти мовчиш,
І тіж гутки у телефоні.
Напевне ти вже спиш,
Слова мої зібравши у долоні.
І Місяць сон твій стереже,
Коли я далеко.
Та знай моя молитва береже,
Коли життя – як пекло.
Коли вітри нещасть подули,
І по щоці сльоза тече.
Коли рідні навіть забули,
Моє серце тебе все ж береже.
Та вже неділі три,
Не чую голосу твого.
Напевне і мене забрали ті вітри,
І частинку серця мого.
А душа потрохи гине,
Вона сама, вона одна.
Нехай тебе ніхто, ніколи не покине,
Щоб не була така сумна.
