Нажаль, ти вже не з нами,
Десь далеко у невідомому краю.
Полинув ти, туди з вітрами,
У країну мрій, свою.
А мені на мить, кортить,
Усмішку побачити твою.
І сказати: «Брате!
Ти ще будеш в нашому строю.
Не одну напишеш пісню,
Та десятки років проживеш.
І будь які моря незгод,
Обов’язково ти перепливеш».
Та ти усе, чомусь мовчиш,
Повіки свої опустивши.
Як сумну брате, що лежиш,
Журбою нас, усіх укривши.
