Гори, ніч, страх
і ні одної живої душі,
крім мого ровера
Мій друг був мертвий
І його собака
теж був сумний
Дощ у Львові.
Стара кнайпа –
Наплечників притулок.
Знаєш, що мені часто сниться?
Що не ми стрибали у воду,
А вода стрибала на нас
Ми з тобою майже ніколи не зустрічаємося
Хоч і живемо на одному подвір’ї
Моя сова
В заростях перероблених дерев
Сховавсь
Загублений студент
Тихе озеро вечірнього дощу
І лише деякі риби немов інакомислячі дисиденти
Вистрибували за межі свого звичного світу
