Сьогодні сонце сходить не для нас.
Цього світання ми з тобою не воліли.
Здавалось, тільки стрілись – а вже час
Прощатись. Душі з розпачу боліли…
Сьогодні сонце сходить вже не так.
Це світло стало нам таким не любим.
Єдине – на вустах солодкий смак,
Але і він за мить гірким відгонить буде,
Як і той обрій, ніби його присмачили
Сьогодні перцем… В колір ночі цеї плоду –
Палкий, пекучий, дикий, знавіснілий –
Ми упиватись ним могли лише до сходу…
І ось, в зіницях тане насолода,
Промінням в сльози обертаючись триклятим,
Течуть вниз спогади колами у дев’яте,
Де мить щасливу темна прохолода
Між зорями дбайливо зігрівала.
Шкода лиш, що її було так мало,
І, що зійшло сьогодні сонце – також шкода…
