Так хочеться, не розлучатись,
Хоча іще ти не прийшла.
До вітру ніжно прислухатись,
До його дотику твого тепла.
На небо поглядом дивитись,
На стаю диких голубів.
Повірте тяжко же змиритись,
Що не чути ніжних ваших слів.
Що скрізь шуму люду,
Мої очі лиш шукають вас.
І розумію не забуду,
Весь прожитий із вами час.
Та проситься душа,
Й димом голову дурманить.
Турботи усі полиша.
На зустріч з вами манить.
І я прийшов, у парк весняний,
На тебе, чекаю в самоті.
І запах квітів же духмяний,
Дає краски у житті.