Жила колись давно дитина божа.
Багато розповісти про ту давнину сиву
й про неї я не можу,
але сказати гоже,
що звиду походила на людину.
Жило дитя, росло собі на благо,
і все, що тільки можна їй було уявити,
їй матінка давала,
а дитя бажало
простих речей і незамудро жити.
І от одного разу подумала мала,
як бог створив її і все, що є навколо,
то може і вона,
бо була не дурна,
то ремесло осилить загадкове.
Задумалась дитина божа тихо,
і перед нею вмить іскрами зайнявся
страшної сили вихор,
закрутився, дихав!
Із нього дух злетів, прийшовши до буття.
Мовить він до божого нащадка:
"Ти сотворив мене, я є жага до пізнання,-
каже до дитятка.-
Життя твоє - загадка,
я проведу у світ, якого ти не зна.
Я дам питання і відповідь знайду,
я зроблю ціль і покажу до неї шлях.
З очей твоїх зніму
пов'язку ту сліпу.
Взамін прошу відкинути геть страх."
Послухавши захопливу промову,
натхненням невгамовним дитина пройнялась.
Забувши все до цього:
походження і бога,
за духом вслід негайно подалась.
Все більше вдаль заходила та пара,
для себе відкриваючи усе нові знання,
про матір забувала;
За краєм пропадала
стежина, що назад вела.
Вже немалу дорогу мала за плечима
і на минуле глянула очима мудреця:
чи правильно вчинила,
була ж іще дитина,
як серце сповнила чудна жага?
У сумнівах, не знаючи дороги,
не бачачи кінцевої мети,
без шансу повернутися до бога
іти рішив мудрець. потрібно йти!
Таких старих дідів-мудриців і в наш час вистачає !
Які гвалтують неповнолітніх,та на жаль,
остаються безнаказні !!! Їм все дозволено,бо це олігархи та мафія.
Х'юго відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сподобалось. От тільки - "без шансу повернутися до Бога" - не бачу шансу для життя на "шарику".
Х'юго відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Тут Бога я розумію в образі Природи, від якої людина відходить вже давно і знову так близько, як колись була, ніколи не стане. Проте це не причина складати руки, а привід брати відповідальність за власні дії.
