Розчісую твої весняні коси
Я гре́бенями-кронами дерев;
Цілую ніжно бруньками волосся
І в серці щебетливий чую щем...
Сплелись, мов пальці рук, проміння й віти:
Чуттєво поєднались я і ти.
Зелом тендітним, ніжним першоквітом
Тебе торкнувся і почав рости.
Вростаю в глиб землі (вологе лоно)
Корінням спраглим - п"ю тебе п"янку.
І соки від солодкого полону -
Струмками б"ються в кожному листку.