Знов слухаю, стару мелодію,
Цілує вітер, весну, знов...
Знов згадую із ностальгією,
Часи, коли, не до розмов...
Часи, коли вже пожовкле, листя,
Та Осінь, зодягла в вінок...
І ти, нечеканна, пізня гостя,
Мені на склі, лишила цілунок...
Нас, обіймала осіня, тиша,
Ми вдвох, блукали, із дощем...
Згадай, як наш сад, позолотішав,
А у повітрі, витав, щем...
І часи, коли осіння злива,
Нас двох, ховала, від людей...
Чи то, була, щастя мить, мінлива,
Та ніч, коли співав, Орфей...
Ми, танцювали, той білий, танок,
І нам, було не до, розмов...
А потім, ми в двох, стрічали, ранок,
І я, цілував осінь, знов...
ID:
568866
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 23.03.2015 20:12:45
© дата внесення змiн: 23.03.2015 20:12:45
автор: Валерій Кець
Вкажіть причину вашої скарги
|
