…. І ЗНОВ ТАКІ Ж ПИШУ СЛОВА, В БЛОКНОТ, ЩО ПАХНЕ КАВОЮ…
І знов такі ж пишу слова,
В блокнот, що пахне кавою,
А ти ж найкращою була,
Тому так часто згадую…
А ти була для мене раєм,
Моїм спасінням в дні журби…
Хоч рими і нестерпні – знаю!
Але ж… Присвячені тобі…
Банальні рими, сенс банальний…
Давно вже закінчилась казка…
Її кінець, нажаль, фатальний.
Та все ж… Прошу, почуй! Будь ласка…
Почуй мій крик із темноти.
Мої молитви йдуть до тебе…
Мені потрібна тільки ти
І щастя більшого не треба…
Невже забулося, пройшло
Усе, що завжди нас єднало?
Усе, що поміж нас було,
Невже ти щастя відшукала?
Із іншим… що ж… Прощай, кохана…
Я йду кудись, на край землі…
У серці збільшується рана –
Ми розійшлись, як кораблі…
Ти відшукала іншу пристань,
А я в країні міражів…
Згадай мене за років триста
Й вірші, присвячені тобі…
Я буду там, в країні марень,
Де наша казка ще жива…
Прийди, побач: я мов примара
Сиджу, записую слова…
