Колись метелик гарний народився
Йому дав бог чудові сині крильця
Він дав йому також і почуття
І лиш сказав : '' ти бережи себе дитя''
Метелик той не слухав настанови
Для нього все у світі було нове
Нові для нього були й почуття
кохання, радість, сміх і забуття
Але зустрів метелик злую долю
Вона стояла тихо на столі
Таке чудове полум'я медове
Приходило до нього якось в сні
Він любувався свічкою стрункою
А крильця вже палали у вогні
І знав він що треба тікать від болю
Та все манили очі ті ясні
