я був живий і до того і після
тихо спав, прокинувшись від дива,
летіло небо над вечірнім містом,
ти тоді здалась така вродлива,
дотик руки, завдожки з всесвіт,
у ньому був північний полюс
й пекучого вулкану клекіт,
мовчання гір і моря голос.
все стало на місця і зникло вмить,
в одній секунді промайнула вічність,
ну й що з того, що так воно болить,
коли улюблена лунає пісня.
