Я літав,
і, звісно, знав,
що час набирає оберти.
Не було справ,
мене ніхто не звав
і з язика злітали мантри.
Я не знаю значення,
чи слова, чи речення.
Просто я дихаю уголос.
Це не зовсім наші вчення,
зараз це запозичення,
яке здатне збирати колос.
Хочеться укутатись вогнем
все дужче з кожним днем,
бо нема порятунку в співах.
Я не стану смілим вождем,
не збавлю серця щем,
не створю тепла у чотирьох стінах.
Час минув,
я не заснув:
рука водила чорті́в.
Психічний зсув
непомітним був,
тепер же нема глуздів і мостів.
16.08.2015. Бр.
\PzN/.
