Отак завжди:коли я прокидаюсь
Лиш гіркий осад в мене на душі
Чому?Чому цієї ночі
Ти знову снилася мені?
Я вже не можу добре спати
Я втратив свій спокійний сон
Ти одягла на мене шати
Що забирають у полон
Під тими шатами не бачу
Ні світу я,ані людей
Сиджу і тильки тихо плачу
Та сльози не ідуть з очей
Вони застрягли десь далеко
І дуже глибоко в душі
І з середини роз'їдають
Пекельно серденько мені
Воно терпіло дуже довго
Та вже терпіти не могло
І ту любов,що там горіла
Воно її не вберегло
Та та любов ніде не зникла
Вона лиш переслідує мене
Душа моя до того звикла
І з тою думкою помре
Її було не привикати
Що рвалось серце на шматки дрібні
Їй важко біль було долати
І не могла зарадити нічим мені
Я думаю,що все ж настане
Ота пора,коли примиряться вони
І запанує щастя те,жадане,
Й не буде більше темноти
Не буде більше пустоти,печалі
Не буде більше сліз,зітхань
І житимуть вони надалі
У радості і без розчарувань.
