Її золотаве волосся розвивав вітер
Її очі блакитні дивилися вдаль небосхилу
І співала, неначе сирена, мелодію тиху,
Аби чути було як вода у морі шуміла.
У тонких руках тримала товстезну книгу,
Полюбляла читати зокрема детективи,
Її серце наразі самотнє й застигле,
Та кричить душа життєрадісно від позитиву.
Її плечі оголені та біляві осяює сонце,
Додає легкий відтінок бронзової засмаги,
Та під шкірою у твердій оболонці
Штрикають пам'ять болючі та гострі шпаги
Її усмішка сповнена теплом й загадковістю,
Уста прикрашає світло-рожева помада,
Вона полюбляла писати фантастичні повісті,
Та смакувати каву з гірким шоколадом
Вона будить мене і на заході і на світанку,
У короткій мережевій сукні легкій, зеленій
Ви не подумайте, вона – не моя коханка,
Вона - лиш частина мого натхнення.
