Сидить біля хати
Бабуся старенька
І ллє крокодилячі сльози:
– Ну, як же прожити,
Ну, як же я буду,
Ох, як пережити морози?
Я немічна стала,
І важко самій вже
У хаті свій вік вікувати.
Й старий мій
Сім років
Уже як на небі,
А помічі нізвідки ждати.
Було два сини…
Та по мокрих могилах
Давно вже лежать-почивають…
Ой, людоньки-люде!
Такої біди
Нікому я не побажаю!
Ну, як же прожити?
Ну, як же я буду?
Ой, як пережити морози?
Мабуть, не дадуть мені вмерти...
Сусіди…
Із ними я буду лить сльози…
