Вона сказала що їй всеодно,
А я швидко падаю на саме дно
Туди, де темрява та вічне зло
Там де померти часу мало було
Вона нічого більше не казала
Весь час стривожено мовчала
Така була її вже добра воля,
Яку зі мною в жарт зіграла доля
І я не знав що далі вже робити
Коли не має сил її у серці свому вбити
А це лиш спонукає ще сильніше полюбити
Забути все і з нею в серці далі жити
