Петро Олексійович я вибачаюсь!
Та це запитати я Вас не цураюсь.
У мене до Вас є такі запитання:
Чи виконали Ви всі свої завдання?
Запевнюю вас, люди, що це є не так!
Наступні питання звучатимуть так:
Чому Ви тарифи підняли за газ?
Для кого працюєте? Для себе? Для нас ?!
Чому місто Київ в болоті загруз?
Чому Україна не Євросоюз ?
Чому у маршрутках не миті підлоги ?
Та дайте Ви людям піднятись на ноги !
Чому пів батона вже більше шести ?
Я що завтра їстиму ? Думаєш ти ?
Чому в Україні найменші зарплати?
Та як же я маю сім’ю годувати ?
Коли депутати жирують, крадуть,
а нас захищати вони не ідуть !
Чому в депутата своя охорона ?
А де в Україні стоїть оборона,
Коли так потрібно її захищати
І люди останнє готові віддати ?!
Вони собі їздять на море, в круїз,
Та стань на секунду і в бік подивись!
Там падає хата і плаче сім’я,
А де, не дай Боже, житиму я,
Якщо попадуть ще у чиюсь хатину?!
Он там оглушило маленьку дитину.
Вона залишилась сама, сирота.
Оце, Президенте, є справжня біда.
Бо тих, хто помер, вже не повернути,
Кривава війна, не дозволить забути!
Про втрачені сім’ї, розбиті хати.
От сядьте й подумайте, про це зараз Ви!
Якщо Ви не зможете це зупинити,
То йдіть у відставку і дайте нам жити !!!
