Я дочитаю білий вірш,
Я допишу прожитий день,
Живу як всі – не гірш,
Ходжу на виставку ідей.
Комусь замало грошей, мало слави,
Занадто будніми настали свята
Та всі слова – стічні канави,
І за діла – нема розплати…
Нічого нового, усе позичене
І вже відкриті всі Америки
Сонце кимось давно засвічене
І зіграні усі істерики.
А хочеться додати і своє:
В підручник, атлас, сонячну систему
А то чуже, чуже, чуже!!!
То може і боротися не треба?
Та все ж додам в своє буття,
Ще трішки людяності, фарту…
Щоб марно не проходило життя,
Докину я ще трішечки азарту,
І доброти, терпимості, любові,
Щоб думи не тримати в заперті,
Мені б додати трохи волі.
І щоби очі не були пусті.
Та головне для кожного із нас
Не відкриття планети, континенту,
А щоб оцей прийдешній час
Додав нам Людяного елементу…
