Візьму свої вірші та зліплю до купи
напишу поему про душевні муки
не то про кохання, не то про жагу
і всю цю різницю я підібю.
Почуття незрівнянне і моминтальне,
відчувши ти твореш щось оригінальне
незавжди виправдане виходить воно
це слово цікаве - жагою назву я його.
У світі ілюзій, накручувань різних
ти створюєш персонажів собі же подібних
головну в цій баладі відіграє вона
що звела з розуму це половинка твоя
ти в неї як іграшка, як принц, як герой
це все від обставин! Ти наче ізгой,
в житі ніби існує ця ідеальна душа
яка спокушає тебе іти докінця
прокинуться пристрасті зовсім сліпі
керують вони, і ця душа що в голові
ти наче не свій, все навкруг лише мить
заради неї щось хочеш творить
якщо вірити в казку, чи зорумним книжкам
це слово я можу назвати коханням
небачу різниці між ними двома
можливо я втомлений, а теорема проста
спочатку вривається до тебе жага
а потім змінюється на слово -кохання
