Розберися з думками. У чому проблема?
Ти хочеш вмерти чи просто цікавишся?
Це вже не перша подібна дилема.
Невже цього разу ти з нею не справишся?
Що ти робила, коли сонце плавилось?
До кого ти йшла, коли рани розходились?
Забудь про те, як ти із лезами бавилась
Так, що аж кров зупиняти доводилось.
Ти так злякалася. Плач. Це життя, мала.
Це не так просто, та бач, як тримаєшся.
Я побивалась і врешті затямила:
Не всім все одно, коли ти убиваєшся.
Хтось же питає, від чого так боляче,
Хай інші й кричать: «Щоб ти здохла, скотино!»
Важливі не ті, що б’ють тебе стоячи,
А ті, що з тобою здирають коліна.
Викинь гидоту з кишень і з думок.
Ні, не забудь, а просто не згадуй.
По нитці розмотуй проблемний клубок.
Прийди вже нарешті до власного ладу.
Голос зірви та повибий шибки.
Скинь з себе тугу, за тим, ким не стала.
Вилий солоні, прогірклі думки
І стань тим героєм, якого не мала.
