Є мільйони причин за які тебе можна любити,
І дивитись на тебе так, ніби жадібно пити повітря,
Надивитись на тебе б за раз, щоби більше нікого не бачити,
Щоби більше ніколи нічого не чути!
Щоби тільки твій голос лунав,
Щоби тільки твій образ я бачив,
Ніби все що лишилось живим і важливим
Залишилось в пам’яті - лишилось мною на вік.
Потяг рушив вперед, а білет мій роками прострочений,
І тепер як би швидко не біг, наздогнати тебе я не в змозі.
Є мільярди людей, рівно стільки ж думок,
Та ніхто не сказав що є вірні шляхи і дороги,
Та і вірні шляхи вибирати б не зміг,
Адже ті не вели б до тривоги.
Хай відкриють ворота біди та чуми,
Хай все зло лиш на мене рухне,
Я не знаю що є важливішим, ніж, ми.
Я не знаю що далі буде.
Окрім нас, нам не скаже ніхто як нам бути,
А бажання твої рівноцінно моїм, навпаки,
Я прошу, дай ще раз, на останок тебе вдихнути,
Дай ще раз на останок тебе обійняти й вдихнути.
Щоби те що люблю, залишилось в мені назавжди.
