Якщо кохати – тільки раз,
Бо навряд чи двічі то кохання.
Серед сотень тисяч фраз,
Дізнаєшся, що найцінніше – це мовчання.
Серед хвилин, годин і днів,
Ти помічати будеш старість:
«Коли я мамо так підріс?
І де моя дитяча радість?»
Та все ж ми друже молоді,
Бо з нами наші мрії, плани.
А головне, що ми живі,
А отже загояться всі наші рани.
І раз у світі ми вмираємо,
Кохаємо у ньому тільки раз.
Все інше просто граємо,
Все інше просто так.