А я люблю життя місцями...
Люблю лиш там, де не болить
Хоча … люблю місцями й “ями”,
Вони навчають як тут жить.
Люблю я осінь, весну й літо,
Хоча.. люблю іще й зиму.
Вона не дарить ніби квіти,
Та все ж люблю її красу.
Люблю черешню ту надворі.
Хоча... вона й така сумна.
Та з пелюстків цвітуть узори,
При перших ласках від тепла.
Люблю заслухатись у звуки,
Хоча... й не завжди голосні.
Сплітати пальці, голос й руки,
Найкращі ноти й з них пісні.
Люблю гуляти десь далеко,
Хоча... часом і сумно там.
Але вгорі або лелеки,
Або в компанії котам.
Люблю я спів у небі синім,
Хоча... й тривожність у душі.
Коли ти бачиш журавлині,
Летять по ньому там ключі.
Люблю місцями дні і ночі,
Хоча... буває й важко йти.
Але як глянеш в рідні очі,
То зразу радість знайдеш ти.
Люблю лежати десь тихенько,
Хоч... часто й кіт мішає знов.
Та в муркотінні це легенько
Переросте із ним в любов.
Люблю дивитись захід сонця,
Хоча... він теж чуть-чуть сумний.
В душі розкриє він віконце
І ти щасливий тим такий.
Люблю почути звуки моря,
Хоч… будуть й бризки на лиці.
Його піна така чудова
Й лікує рани на душі.
Люблю вечірнє небо ясне,
Хоч там... пустоти ніби й все.
Та в нім мільярди зір прекрасних,
Від них аж подих переб’є.
Люблю любов красиву, милу,
Хоча... й даремну чи складну.
Вона дарує серцю крила
Й польоту справжню глибину.
Люблю любов безмежно ніжну,
Хоча б... й здавалося просту.
У ній вспливаю й топлюсь грізно
Та знову мрію й знов… люблю.
