Не буде злетів, як немає падінь
Інколи, любов відчуваєш сильніше за біль
Немов пташка видзьобує вона останнє - твою тінь
І поміж ребер стискає від спогадів
Знаєш, та гірше усвідомити, що ти вже один
Сам собі друг і ворог з порожнім вагоном новин
Коли любиш добровільно даєш ніж
Кажучи, якщо хочеш, то ріж
Я здалась, бо немала вже сил
Билось в істериці море і небо від нових могил
Любов моя сліпа, а в нього вигорів вогонь емоцій
Та тінь його ще й досі у моєму кроці.
