Забутись в тиші...
Замкнутись в чотирьох стінах.
Дивитися в небо, немов нічого не турбує.
Ти знаєш, ось так ходити навколо вічності-
І справді лікує.
Випити чаю із прянощами.
Закутатись в теплу шерстяну ковдру.
Ця хвиля ніжності, і в правду,
Як шепіт серед грохоту.
Прокинутись близько години першої.
Вмитись холодним струменем води.
І ніби не важко дихати, зовсім не важко,
А свіжо, як після грози.
Придумати всесвіт.
Описати безліч життєвих подій.
І де ж знайти спокій в цій метушні
В думці моїй!?
