Нічка темна впала тихо на траву,
Я роси у повні жмені наберу,
Простелю верету сіна надворі,
Ляжу спати просто неба до зорі.
Стрибунці сюрчать тихесенько в траві,
А в садочку заспівали солов’ї.
Десь загавкали собаки, спить село,
Вітром хмари сині в небо принесло.
А в моєму серці скрипочка бринить,
Не дрімається, не спиться ні на мить.
Ясен місяць зупинився на порі,
Зорі срібні аж виблискують вгорі.
Я дивлюсь на тії зорі вдалечінь,
А від яблуні лягає дивна тінь.
Я молюсь вночі тихенько і не сплю,
Як же я цю рідну земленьку люблю
